^{Корисні покликання:}

Причини мовленнєвих порушень у дітей

Щоб вчасно помітити мовленнєві порушення у дитини і звернутися до фахівців (логопеда, дефектолога, психолога, невролога, хірурга, сурдолога), дуже важливо знати норми мовленнєвого розвитку.

Етапи розвитку мовлення досить умовні, тому що кожна людина засвоює мову індивідуально, але все ж знання основних особливостей розвитку мовлення дозволяє відмежувати норму від патології.

Мова – це один із основних засобів спілкування з навколишнім світом, це використання голосу для того, щоб висловити свої думки, ідеї. Процес мовлення може здатися легким, але насправді це складний процес, що вимагає часу, нервів, м'язів і контролю. Коли ми говоримо, координуємо багато м'язів різних частин тіла і систем, у тому числі гортані, яка містить голосові зв'язки; зубів, губ, язика, рота і дихальних шляхів.

Здатність розуміти мову і промовляти координується мозком. Таким чином, людина з ураженням головного мозку в результаті нещасного випадку, інсульту чи вродженого дефекту, може мати мовні проблеми.

Деякі люди з дефектами мови, зокрема, порушення артикуляції, можуть мати проблеми зі слухом. Слух може вплинути на те, як людина відтворює звуки.

Найважливішим періодом для нормального розвитку мовлення у дітей є перші три роки життя. Це час, коли мозок стає більш зрілим. Це "критичний період" для розвитку мовлення.

Приблизно в 2-місячному віці дитина починає воркувати, повторювати звуки, що складаються тільки з голосних. У 6 місяців дитина починає комбінувати голосні і приголосні, видавати звуки, це називається «лепетом». До кінця першого року життя більшість дітей здатні сказати кілька простих слів. Здатність говорити підвищується до кінця другого року, коли дитина може об'єднати слова, щоб передати свої побажання.

Чи є закономірності у розвитку мовлення всіх дітей?

Розвиток мовлення у всіх дітей неоднаковий. Більшість дітей народжуються із схильністю до нормального розвитку мовлення. Деякі немовлята - з інвалідністю, яка заважає нормальному розвитку мовлення. Інші діти набувають мовних розладів після народження.

Як дізнатись, що у дитини затримка мовного розвитку ?

Кожна дитина розвивається у своєму власному темпі. Але якщо ваша дитина не говорить так, як більшість дітей того ж віку, то проблема може бути у мовній затримці.

Що викликає затримку мови?

Мовна затримка спостерігається у 10 відсотків дітей. Найбільш частими причинами затримки мови можуть бути такі: втрата слуху, повільний розвиток, розумова відсталість. Батьки повинні знати про те, що є багато можливих причин мовних розладів, у тому числі інфекції, ларингіт, застуди, інфекції верхніх дихальних шляхів, надмірна напруга голосу, старіння, куріння, параліч голосових зв'язок, що знаходяться дуже далеко один від одного, аномальні нарости на голосових зв'язках, ослаблення голосових зв'язок, алергія, рак горла, щитовидної залози і мозку, травми.

Що повинні зробити батьки, які виявили проблеми у мовленні своєї дитини? До кого звернутись, щоб встановити причину розладів?

Зазвичай, батьки або вчителі першими помічають проблеми з мовленням у дитини. Саме батьки повинні знати, що ці порушення можуть призвести до проблем читання, письма та інших форм спілкування.

Якщо Ви помітили, що ваш малюк:

- взагалі не говорить або його мовлення не відповідає віковим нормам;

- не розуміє або погано розуміє Вас, не виконує прості прохання;

- погано сприймає мовлення того, хто до нього звертається, коли не бачить губ мовця або стоїть до нього спиною, Вам потрібно негайно звернутися до спеціалістів, які могли б встановити причину подібних розладів.

Такими спеціалістами є:

- лікар-психіатр, який може виявити порушення у функціонуванні центральної нервової системи, що негативно впливають на формування мовлення дитини;

- лікар-сурдолог або лор, які після обстеження дитини можуть сказати, чи не спричинене порушення мовлення Вашої дитини дефектом слуху;

- дефектолог, який на підставі висновків інших фахівців, а також після спеціального дослідження визначить, чи не є мовленнєвий розлад наслідком інтелектуальної патології, або навпаки, чи розлад мовлення не призведе до затримки у розвитку інших пізнавальних процесів (увага, мислення, пам'ять, сприйняття), після чого визначить методи корекції;

- вчитель-логопед, який на підставі висновків сурдолога, психіатра, невропатолога, а також після спеціального логопедичного обстеження зробить висновок про характер мовленнєвих порушень і визначить способи корекції.

До працівників охорони здоров'я, які можуть допомогти вам і вашій дитині, відносяться такі: отоларинголог, психолог, психотерапевт.

Чим раніше розпочнеться робота з усунення порушень мовлення, тим більше позитивних результатів вдасться досягти.

РУБРИКА «ВИ ЗАПИТУЄТЕ – ЛОГОПЕД ВІДПОВІДАЄ»

-Чи повинна дитина в 3 роки правильно вимовляти всі звуки?

Трирічна дитина ще не повинна правильно вимовляти всі звуки рідної мови, проте має чути правильну чітку вимову від дорослих, але в жодному разі не «сюсюкання».

-Коли звертатися до вчителя-логопеда, якщо у дитини порушена звуковимова?/Чи може дитина сама «виговоритися»?

Якщо дитині минуло 4 роки, а вона не вимовляє основні групи звуків, то думка, що дитина «виговориться» є хибною. Слід якомога швидше звернутись до фахівців.

-Дитині вже 2 роки, а вона ще не говорить… Що робити?

Це може свідчити про наявність у малюка затримки мовленнєвого розвитку (ЗМР). Потрібно вжити таких заходів:

• перевірити слух дитини, зробивши аудіограму;

• звернутися до невропатолога та логопеда, щоб визначити, чи є органічне ураження центральної нервової системи, зокрема мовленнєвих центрів кори головного мозку;

• з’ясувати стан інтелекту в кабінеті дитячого психолога, дефектолога чи психіатра.

-569Яким має бути мовлення дитини перед школою?

Показники мовленнєвої готовності дитини до школи

• Правильна звуковимова.

• Повністю сформована складова структура, у т.ч. багатоскладових слів.

• Вміння виконувати звуковий аналіз слів.

• Багатий лексичний запас, насичений словами різних частин мови.

• Сформована граматична будова (дотримання правил узгодження слів у роді, числі, відмінку тощо).

• Використання складних синтаксичних конструкцій на позначення часових, просторових, причинно-наслідкових відношень.

Поради батькам:

Не повторюйте за дитиною неправильної вимови звуків.

· Розмовляйте з дитиною, правильно вимовляючи слова.

· Своєчасно виправляйте неправильну звуковимову дитини.

· Якщо мовлення вашої дитини нечітке і незрозуміле для оточення, зверніться до вчителя-логопеда.

· Вірші, чистомовки, скоромовки стануть надійними помічниками у вихованні правильного і виразного мовлення вашої дитини.

Як розвивати мовлення дітей?

1.Спілкуйтеся з дитиною якомога більше, коментуйте свої дії, детально розповідайте про предмети які оточують.

2.Розмовляйте повільно, грамотно і чітко, ні в якому разі не повторюйте неправильну вимову. Пам’ятайте, що малюкові потрібно чути лише правильну мову!

3.Спонукайте дитину до мовлення, ставлячи їй запитання, поступово ускладнюючи їх.

4.Багато читайте малюку, вчіть переказувати, разом вивчайте вірші, вчіть складати цікаві історії за картинками.

5.Кожне незрозуміле слово поясніть дитині. Привчайте дітей до вживання слів відповідно літературної норми!

6.Не втручайтесь в дитячі розповіді, спочатку вислухайте, а потім виправте помилку.

7.Не забувайте хвалити дитину після кожного успіху.

Пам`ятка для батьків

«Ваша дитина не краща і не гірша, вона - інша»

Не можна:

Думати, ваша дитина найкраща та найздібніша.  Вона не краща і не більш здібніша ніж у когось іншого. Вона – інша.

Ставитесь до дитини так, як до «Банку» , куди  батьки «складають» свою любов і турботу, щоб потім отримати її з відсотками.

Чекати від дитини вдячності за те , що її народили. Вона про це вас не просила.

Використовувати дитину , як засіб досягнення своїх (нехай і гідних – але ж своїх) цілей.

Покладати надію на те, що дитина обов`язково прийме ваші погляди на життєві установки (вони ж генетично передаються).

Ставитись до  дитини , як до людини, яку батьки «ліпили», як їм  заманеться.

 Всю відповідальність за виховання покладати на вчителів чи «бабусь», або на «методичні поради».

Потрібно:

 Сприймати дитину такою, яка вона є , щоб у будь-яку хвилину вона була впевнена у вашійй любові .

Намагатися зрозуміти, про що думає, до чого прагне , чому її поведінка є такою, а  не іншою.

Підтримувати в дитині переконання , що вона здатна на все,, якщо сама буде впевнена у своїх силах і намагатиметься активно діяти. Особливо це потрібно, якщо дитина від природи сором`язлива і не прагне бути лідером. 

Вправи для розвитку голосу

Важливо проводити також вправи для розвитку голосу. Такі  ігрові вправи необхідно проводити на добре знайомих дітям звуконаслідуваннях. Під час занять необхідно стежити за тим, що усі звуконаслідування дитина вимовляла на видиху.

«Аня співає пісеньку» А-а-а-а.

«Гуде потяг» У=у-у-у.

«Болить зуб». О-о-о-о.

«Пароплав гуде» И-и-и-и.

«Жабенята посміхаються» І-і-і-і.

«Заблукали в лісі» Ау-ау-ау-ау.

«Малюк плаче» Уа-уа-уа-уа.

«Пісенька водички» С-с-с-с.

«Пісенька комарика» З-з-з-з.

«Пісенька вітру» В-в-в-в.

«Гріємо ручки» Х-х-х-х.

«Стукають підбори» К-к-к-к.

«Граємо на барабані» Д-д-д-д.

«Гусак сичить» , «Кулька сдувається . «Ш-ш-ш-ш.

«Жук дзижить» Ж-ж-ж-ж.

«Зозуля кує» Ку-ку,ку-ку.

«Гусаю» Га-га-га.

«Корова» Му-му-му.

Проспівування на одному видиху звукової доріжки зі зміною висоти і сили голосу (пошепки, тихо, голосно, тоненьким голоском, грубим голосом).                    

Проспівування простої мелодії ( наприклад,  «У лісі, лісі темному,де ходить хитрий лис, росла ялинонька, і зайчик з нею ріс…») на звук М чи У. Тобто, дитина робить глибокий вдих, надуває животик, а потім, на безперервному видиху, начебто наспівує тільки мелодію пісеньки (« м-м-м-м-м)

Вправи для розвитку координації мовлення з рухами

Велике значення для нормалізації темпу і ритму мовлення має виконання спеціальних вправ спрямованих на розвиток координації мовлення з рухами.

«Машина» Бі-бі-бі гуде машина , (ритмічно плескати в долоні)

Не поїду без бензину(ритмічно тупотіти ногами)

«Дощик». Дощик,крап-крап-крап, («вказівним пальцем правої руки стукати по лівій долоні)

Мокрі всі доріжки.

Нам не можна йти гуляти,(«погрозити» вказівним пальчиком)

Ми промочимо ніжки (ритмічно потупати ногами)

«Листочки» Листочки над нами кружляють , (руки підняти вгору, махати кистями рук)

Листочки на землю лягають (присісти)

Вони з височині злетіли, (піднятися і потягнутися на носочках)

Листочки кружляти хотіли (плавні рухи руками праворуч, ліворуч).